Індивідуальна робота

Технології ситуативного моделювання на уроках мови

Створення мовленнєвих ситуацій :

1) зорієнтованих на етап формування авторського задуму:

а) які стимулюють бажання висловитись;

б) викликають зриме уявлення про адресата мовлення;

 2) ситуацій, що вводять учнів у саму лабораторію породження думки:

а) що стимулюють процес творення монологу за наслідуванням;

б) потребують конструктивної діяльності з елементами творчості;

в) програмують побудову власних творчих вільних висловлювань (колективних, групових, індивідуальних).

Мета системи ситуативних завдань — формування основних комунікативних умінь: орієнтуватися в умовах спілкування, планувати і створювати власні висловлювання відповідно до ситуації спілкування; добирати мовні засоби, які б відповідали окресленій мовленнєвій ситуації; коригувати висловлювання з урахуванням ситуації спілкування, тобто досягнення адекватності мовлення.

Зміст — основний зміст складають уроки розвитку зв’язного мовлення, на яких формуються уявлення про мовлення, особливості усного і писемного мовлення, види мовленнєвої діяльності, спілкування, до яких органічно як обов’язковий елемент входять ситуативні завдання, отже, ситуативні завдання є змістовим компонентом уроків розвитку мовлення.

Підхід до проведення уроків має бути комунікативно-діяльнісний, який, з одного боку, створює умови для спілкування, засвоєння понять у процесі спілкування і з метою спілкування; а з іншого, — формує вміння у всіх видах мовленнєвої діяльності.

Методи — комунікативний, продуктивно-творчий: побудова висловлювань різного жанру, типу і стилю мовлення, зорієнтованих на конкретні умови спілкування.

Засоби — основним засобом виступають ситуативні завдання, які використовуються у певній послідовності з урахуванням теми, змісту, етапу уроку, підготовленості класу; допоміжними засобами виступають лексичні опори, таблиці, пам’ятки, які можуть застосовуватися учнями з середнім і низьким розвитком мовлення.

Отже, під мовленнєвою ситуацією більшість методистів розуміють таку динамічну систему взаємовідносин учнів, яка завдяки її відображенню в свідомості викликає потребу особистості в цілеспрямованій мовленнєвій діяльності і підтримує цю діяльність.

Ситуативність як принцип навчання у загальних рисах означає, що все вивчення мови відбувається на основі і за допомогою ситуації (мовленнєвої ситуації).

Основним шляхом формування цих узагальнених (комунікативних) умінь є створення мовленнєвих ситуацій:

1) зорієнтованих на етап формування авторського задуму: а) які стимулюють бажання висловитись; б) викликають зриме уявлення про адресата мовлення;

2) ситуацій, що вводять учнів у саму лабораторію породження думки: а) що стимулюють процес творення монологу за наслідуванням; б) потребують конструктивної діяльності з елементами творчості; в) програмують побудову власних творчих вільних висловлювань (колективних, групових, індивідуальних).

Отже, під ситуативним завданням ми будемо мати на увазі такі завдання з розвитку мовлення, які чітко окреслюють ситуацію спілкування, називають усі складові її частини: тему, мету, адресата мовлення, мовця, обставини спілкування тощо.

 

Інтерактивні технології навчання на уроках української мови

1	Інтерактивне навчання це…	(від англ. inter – взаємний, act –діяти), за визначенням О.Пироженко, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність
2	На чому грунтується інтерактивна діяльність	на активній комунікації учасників освітнього процесу.
3	В чому полягає сутність ІН	Н. Побірченко та Г. Коберник, стверджують – полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання
4	На що сприяє ІН	Інтерактивність освіти сприяє: формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних;  виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії;  розвитку комунікативних якостей особистості.
5	Що передбачає така технологія	моделювання життєвих ситуацій; використання рольових ігор; спільне розв’язання проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації;  виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою; дороботи залучаються всі учасники процесу, які працюють у групах в облаштованому класі за підготовленим заздалегідь викладачем матеріалом, із дотриманням процедури й регламенту, в атмосфері довіри.
6	Як класифікуються ІТ	За метою уроку таформою організації навчальної діяльності (О. Пометун, Л.Пироженко) За розподілом інтерактивних методів (В. В. Мельник) ·  технологія кооперативного навчання; ·  технологія колективно – групового навчання; ·  технологія ситуативного навчання; ·  технології опрацювання дискусійних питань.   ·  Превентивні інтеракції (тренінг, консультації та ін.); ·  Імітаційні інтеракції (інсценування, ділові ігри, диспут, «мозковий штурм» та ін.); ·  Не імітаційні інтеракції (проблемна лекція, конференція, практикум тощо)
7	Які методичні особливості організації інтерактивного навчання можна відзначити	застосування проблемних ситуацій та формулювань;  відповідна організація навчального простору, що сприяє діалогу, мотиваційне забезпечення спільної діяльності, дотримання правил навчального співробітництва; використання комунікативних методів і прийомів;  оптимізація системи оцінювання процесу та результатів спільної діяльності; розвиток навичок самоаналізу і самоконтролю індивідуальної та групової діяльності.
8	Які інтерактивні методи набули найбільшого поширення	·  мозковий штурм, або мозкова атака; ·  коло ідей; ·  мікрофон (вільне накопичення великої кількості ідей з певної теми, критичне їхосмислення); ·  метод прогнозування або передбачення (за дидактичним матеріалом підтвердити чи заперечити гіпотезу, сформулювати тему заняття); ·  дискусія; ·  кути; ·  ПРЕС-метод (послідовно учні дають аргументовані відповіді на певне дискусійне питання, доходять спільної думки); ·  гронування, або асоціативний кущ (встановлення асоціативних зв’язків між окремими поняттями для узагальнення теоретичного матеріалу, підбиття підсумків вивченої теми чи розділу, зокрема з методики викладання української мови); ·   бесіда за Сократом ( учні ставлять проблемні питання і шукають ·      шляхи їх розв’язання).

 

                                                      Тема контрольної роботи

Інтерактивні технології навчання на уроках української мови

 

Інтерактивне навчання (від англ. inter – взаємний, act –діяти), за визначенням О. Пироженко, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність [1].

 Інтерактивна діяльність ґрунтується на активній комунікації учасників освітнього процесу.

"Сутність інтерактивного навчання, – стверджують Н. Побірченко та Г.Коберник, – полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання" [2].

Інтерактивність освіти сприяє:

ü формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних;

ü  виробленню життєвих цінностей;

ü  створенню атмосфери співробітництва, взаємодії;

ü  розвитку комунікативних якостей особистості.

Така технологія передбачає

§  моделювання життєвих ситуацій;

§  використання рольових ігор;

§   спільне розв’язання проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації;

§   виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою;

§  дороботи залучаються всі учасники процесу, які працюють у групах в облаштованому класі за підготовленим заздалегідь викладачем матеріалом, із дотриманням процедури й регламенту, в атмосфері довіри.

Класифікація інтерактивних технологій

За метою уроку таформою організації навчальної діяльності (О. Пометун, Л.Пироженко)	За розподілом інтерактивних методів (В. В. Мельник)
·       технологія кооперативного навчання; ·       технологія колективно – групового навчання; ·       технологія ситуативного навчання; ·       технології опрацювання дискусійних питань.	·       Превентивні інтеракції (тренінг, консультації та ін.); ·       Імітаційні інтеракції (інсценування, ділові ігри, диспут, «мозковий штурм» та ін.); ·       Не імітаційні інтеракції (проблемна лекція, конференція, практикум тощо)

 

Можна відзначити такі методичні особливості організації інтерактивного навчання:

v застосування проблемних ситуацій та формулювань;

v  відповідна організація навчального простору, що сприяє діалогу, мотиваційне забезпечення спільної діяльності, дотримання правил навчального співробітництва;

v використання комунікативних методів і прийомів;

v  оптимізація системи оцінювання процесу та результатів спільної діяльності;

v розвиток навичок самоаналізу і самоконтролю індивідуальної та групової діяльності.

Методи, спрямовані на збільшення комунікативної активності між учасниками спілкування, або їхньої взаємодії, називають інтерактивними. Серед них найбільшого поширення набули такі:

o   мозковий штурм, або мозкова атака;

o    коло ідей;

o    мікрофон (вільне накопичення великої кількості ідей з певної теми, критичне їхосмислення);

o    метод прогнозування або передбачення (за дидактичним матеріалом підтвердити чи заперечити гіпотезу, сформулювати тему заняття);

o   дискусія;

o    кути;

o    ПРЕС-метод (послідовно учні дають аргументовані відповіді на певне дискусійне питання, доходять спільної думки);

o    гронування, або асоціативний кущ (встановлення асоціативних зв’язків між окремими поняттями для узагальнення теоретичного матеріалу, підбиття підсумків вивченої теми чи розділу, зокрема з методики викладання української мови);

o    бесіда за Сократом ( учні ставлять проблемні питання і шукають шляхи їх розв’язання) [3].

Як свідчить досвід застосування інтерактивних методів під час навчання лінгводидактики, найбільш уживаними є за кооперативної форми роботи:

§  "Акваріум";

§   "Карусель";

§   робота в малих групах та парах, зафронтальної роботи – "Мікрофон", "Мозковий штурм", "Ажурна пилка;

§   рольові ігри;

§   метод "ПРЕС";

§   "Обери позицію" [4].

Із приводу останньої варто зазначити, що О. Пометун та Л. Пироженко застерігають від бездумного захоплення "іграми заради самих ігор" і пропонують "на одному занятті використовувати одну (максимум дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп" [1: 18], адже використання інтерактивних технологій у навчальному процесі не повинно бути самоціллю, а лише засобом бпідвищення його ефективності. Разом із тим необхідним чинником такого навчання вважаємо дотримання принципу систематичності у застосуванні інтерактивних технологій [5].

Терміни

Інтерактивність -  здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі діалогу з ким-небудь (людиною) або з чим-небудь (наприклад, комп 'ютером).

Інтерактивне навчання -(від англ. inter – взаємний, act –діяти ) це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Кооперативне навчання - це форма (модель) організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.

Колективно-групове навчання – це форма організації навчання, що передбачає одночасну спільну роботу всього класу.

Мозкови́й штурм - популярний метод висування творчих ідей у процесі розв'язування наукової чи технічної проблеми, сеанси якого стимулюють творче мислення.

Мікрофон - вільне накопичення великої кількості ідей з певної теми, критичне їх осмислення.

ПРЕС-метод - послідовно учні дають аргументовані відповіді на певне дискусійне питання, доходять спільної думки.

Гронування, або асоціативний кущ - встановлення асоціативних зв’язків між окремими поняттями для узагальнення теоретичного матеріалу, підбиття підсумків вивченої теми чи розділу, зокрема з методики викладання української мови.

Бесіда за Сократом - учні ставлять проблемні питання і шукають шляхи їх розв’язання.

Карусель – це метод проведення семінару, який забезпечує поступове нарощення обсягу опитування учнів, під час цього методу кожен учень виступає то в ролі викладача, то в ролі того, хто навчається, то в ролі доповідача, то в ролі оппонента.

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О. Пометун .,Л. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

2. Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій / Н. Побірченко, Г. Коберник // Початкова школа. – 2004. – № 10. – С. 8-10.

3. Вишневська К. Імітаційно-рольове навчання як процес підвищення комунікативної культури студентів економічної вищої школи / К. Вишневська // Педагогіка вищої та середньої школи. Зб. наук. праць. Випуск 11. – Кривий Ріг: КДПУ, 2005. – С. 211-216.

4. Сиротенко Г. Шляхи оновлення освіти: Науково-методичний аспект. Інформаційно-методичний збірник / Г. Сиротенко. – Х.: Видав. гр. "Основа", 2003. – 96 с.

5. Сучасні шкільні технології. У 2-х частинах. Частина 1 / Упорядники І. Рожнятовська, В. Зоц. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2004. – С. 5-30.