Тема контрольної роботи
Інтерактивні технології навчання на уроках української
мови
Інтерактивне
навчання (від англ. inter – взаємний, act –діяти), за визначенням О. Пироженко, це спеціальна
форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних
умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність
[1].
Інтерактивна
діяльність ґрунтується на активній комунікації учасників
освітнього процесу.
"Сутність
інтерактивного навчання, – стверджують Н. Побірченко та Г.Коберник, –
полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної
взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання"
[2].
Інтерактивність освіти сприяє:
ü формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних;
ü виробленню
життєвих цінностей;
ü створенню
атмосфери співробітництва, взаємодії;
ü розвитку
комунікативних якостей особистості.
Така
технологія передбачає
§
моделювання
життєвих ситуацій;
§
використання
рольових ігор;
§
спільне розв’язання проблем на основі аналізу
відповідної навчальної ситуації;
§
виключає домінування одного учасника
навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою;
§
дороботи залучаються всі учасники
процесу, які працюють у групах в облаштованому класі за підготовленим заздалегідь викладачем матеріалом, із
дотриманням процедури й регламенту, в атмосфері довіри.
Класифікація інтерактивних
технологій
За метою уроку
таформою організації навчальної
діяльності (О. Пометун, Л.Пироженко)
|
За розподілом інтерактивних
методів
(В. В. Мельник)
|
·
технологія кооперативного навчання;
·
технологія колективно – групового навчання;
·
технологія ситуативного навчання;
·
технології опрацювання дискусійних питань.
|
·
Превентивні інтеракції (тренінг, консультації та ін.);
·
Імітаційні інтеракції (інсценування, ділові ігри, диспут, «мозковий
штурм» та ін.);
·
Не імітаційні інтеракції (проблемна лекція, конференція, практикум тощо)
|
Можна
відзначити такі методичні особливості
організації інтерактивного навчання:
v застосування
проблемних ситуацій та формулювань;
v відповідна організація навчального простору,
що сприяє діалогу,
мотиваційне забезпечення спільної діяльності, дотримання правил навчального
співробітництва;
v використання
комунікативних методів і прийомів;
v оптимізація системи оцінювання процесу та
результатів спільної
діяльності;
v розвиток
навичок самоаналізу і самоконтролю індивідуальної та групової діяльності.
Методи, спрямовані на збільшення комунікативної
активності між учасниками спілкування, або їхньої взаємодії,
називають інтерактивними. Серед них найбільшого поширення набули
такі:
o
мозковий
штурм, або мозкова атака;
o
коло ідей;
o
мікрофон (вільне накопичення великої кількості
ідей з певної теми, критичне їхосмислення);
o
метод прогнозування або передбачення (за дидактичним
матеріалом підтвердити чи заперечити гіпотезу,
сформулювати тему заняття);
o
дискусія;
o
кути;
o
ПРЕС-метод (послідовно учні дають аргументовані відповіді на певне дискусійне питання,
доходять спільної думки);
o
гронування, або асоціативний кущ (встановлення
асоціативних зв’язків між окремими поняттями для узагальнення теоретичного
матеріалу, підбиття підсумків вивченої теми чи розділу, зокрема з методики
викладання української мови);
o
бесіда за Сократом ( учні ставлять проблемні питання і
шукають шляхи їх розв’язання) [3].
Як свідчить досвід застосування інтерактивних
методів під час навчання лінгводидактики, найбільш уживаними є за кооперативної форми роботи:
§ "Акваріум";
§ "Карусель";
§ робота в малих групах та парах, зафронтальної
роботи – "Мікрофон", "Мозковий штурм", "Ажурна пилка;
§ рольові ігри;
§ метод "ПРЕС";
§ "Обери позицію"
[4].
Із приводу останньої варто зазначити, що О. Пометун та Л. Пироженко застерігають від
бездумного захоплення "іграми заради самих ігор" і пропонують
"на одному занятті використовувати одну
(максимум дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп" [1: 18], адже використання
інтерактивних технологій у навчальному процесі не повинно бути самоціллю, а
лише засобом бпідвищення
його ефективності. Разом із тим необхідним чинником
такого навчання вважаємо дотримання принципу
систематичності у застосуванні інтерактивних технологій [5].
Терміни
Інтерактивність - здатність
взаємодіяти або знаходитися в режимі діалогу з ким-небудь (людиною) або з
чим-небудь (наприклад, комп 'ютером).
Інтерактивне навчання -(від англ. inter – взаємний, act –діяти ) це спеціальна форма організації пізнавальної
діяльності, яка має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен
учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.
Кооперативне навчання - це форма (модель) організації навчання в малих групах
учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.
Колективно-групове навчання – це форма організації навчання, що передбачає одночасну
спільну роботу всього класу.
Мозкови́й штурм - популярний метод висування творчих ідей у процесі
розв'язування наукової чи технічної проблеми, сеанси якого стимулюють творче
мислення.
Мікрофон - вільне накопичення великої кількості ідей з певної
теми, критичне їх осмислення.
ПРЕС-метод
- послідовно учні дають аргументовані відповіді на певне дискусійне питання,
доходять спільної думки.
Гронування,
або асоціативний кущ -
встановлення асоціативних зв’язків між окремими поняттями для узагальнення
теоретичного матеріалу, підбиття підсумків вивченої теми чи розділу, зокрема з
методики викладання української мови.
Бесіда за Сократом
- учні ставлять проблемні питання і
шукають шляхи їх розв’язання.
Карусель – це метод проведення семінару, який забезпечує поступове нарощення обсягу опитування учнів, під час цього методу кожен учень виступає то в ролі викладача, то в ролі
того, хто навчається, то в ролі доповідача, то в ролі оппонента.
Список літератури
1. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок.
Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О. Пометун .,Л. Пироженко.
– К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.
2. Побірченко Н., Коберник Г. Інтерактивне навчання
в системі нових освітніх технологій /
Н. Побірченко, Г. Коберник // Початкова школа. –
2004. – № 10. – С. 8-10.
3. Вишневська К.
Імітаційно-рольове навчання як процес підвищення комунікативної культури
студентів економічної вищої школи / К. Вишневська // Педагогіка вищої та
середньої школи. Зб. наук. праць. Випуск 11. – Кривий Ріг: КДПУ, 2005. – С.
211-216.
4. Сиротенко Г. Шляхи оновлення освіти:
Науково-методичний аспект. Інформаційно-методичний збірник / Г. Сиротенко. – Х.: Видав. гр. "Основа", 2003. – 96 с.
5.
Сучасні шкільні технології. У 2-х частинах. Частина 1 / Упорядники І.
Рожнятовська, В. Зоц. – К.: Редакція загальнопедагогічних
газет, 2004. – С. 5-30.
